СНУВАВНИК, КА,
Снувавник, ка, м. Дощечка или деревянная ложка съ двумя дырами, сквозь которыя проходять нитки основы — употребл. при снованіи основы. Шух. І. 150.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 162.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
СНУВАЛКА, КИ, →← СНУВАВКА, КИ,